ЖИТТЯ

Вона розбивала його серце з ніжною посмішкою, але очі лишались холодними

Мар’яна завжди була чимось невдоволена… Ніколи не могла просто розслабитися та в діжці меду знаходила дьоготь, навіть тоді, коли його там не могло бути апріорі, а тоді якось тихо сказала: «Вибач, ти тягнеш мене донизу» – пішла.

Джерело фото: pixabay.com

Сашко не міг знайти собі місця. Порожнеча, що лишилася після дівчини ніяк не гоїлася. Від тієї напруги він знову й знову набирав її номер, немов навіжений, аж поки на тому кінці не чув: «Привіт! Я зараз трохи зайнята, перетелефоную», але зворотного дзвінка не було.

З його п’ятнадцяти років вони були разом. Скільки ж пройдено всього, скільки пережитого! І що в результаті? Втрата… мінус один, дорівнює – нуль!

Молодий чоловік все ще переживав болісну втрату, як побачив її в місті під руку із якимось невдахою… То он на кого ти мене виміняла? Злість, нерви, аж до скупої чоловічої сльози.

РЕКЛАМА

– Я завжди відчувала себе в твоїй тіні! Дай мені навчитися пізнавати себе, а не тільки те, що тобі до вподоби! – гримала на нього у слухавку, коли він телефонував в сотий раз та писав сумні повідомлення.

То он воно як – у тіні… Чи була ж ти, Мар’яно, в тіні, коли я чекав тебе з навчання, й коли тягав додому важкі пакунки з супермаркету – забиваючи холодильник на тиждень. Аби тільки тобі не прийшлося важке підіймати. Чи не рахував дні до зустрічі, як ти проходила курси в курортному місті, а тоді з’явилася уся на емоціях та зверхньо дивилася на мене? Чи не економив на всьому та працював по дванадцять годин, аби ти могла вибрати те, до чого дійсно лежить серце – визначитися з роботою, професією, вподобаннями?

Питання краяли серце, розтинали зсередини, але найбільше Сашкові боліло те, що можливо він втратив рік тому нагоду стати щасливим з іншою…

В курортному містечку, в якому вони мешкали часто з’являлися на сезонну роботу нові обличчя. Ось і минулого літа до них в рекламний відділ влаштувалася Іра – відразу попередила, що приїхала на сезон та хоче поділитися столичним досвідом роботи й нових підходів з провінцією.

Вдома, в Києві, на неї чекав син і чоловік, а вона усім торочила про те, що заслуговує за стільки років три «своїх» місяці. Між ними виникла якась електрика. Це важко було пояснити, але відчувалося навіть іншими людьми, які знаходилися поруч та між ними нічого не було… Чи було? Погляди, посмішки, уривки невпевнених фраз. Його тягнуло до неї, але він завжди усвідомлював, що несе відповідальність за кохану дівчину й не може із нею так чинити.

Так і пролетіло три місяці… Іра засмагла та схудла, очі її палали і вона тепер була повна енергії до нових кар’єрних звершень вдома, а Сашко лише милувався привабливою колегою – єдине, що міг собі дозволити, хоча завжди жадав більшого.

Наостанок Іра пошепки сказала: «Ти – ідеальний, таким і лишайся!»

Те саме ввечері почув від коханої дівчини, яка через пару місяців його кинула.

Тепер дні тягнулися безкінечно довго, а руки щоразу набирали Мар’яни номер, писали смс, потім – видаляли.

Півроку минуло так, немовби ціла вічність пройшла. Сашко схуд, втратив відчуття наповненості та змісту свого життя.

Аж якось директор їхнього відділу загадково до нього посміхнувся: «Алекс, а чи знаєш, хто до нас переїздить на постійну роботу?! Пам’ятаєш Ірину? Потрібно зустріти її на вокзалі – впораєшся? Та дивись там без допитувань, кажуть, вона нещодавно важко перенесла розлучення, тому, будь до неї лагідним!»

Вона стояла на зупинці із купою валіз – за рік стала ще привабливішою та стрункішою. Він посадив її сина собі на плечі і міцно взяв її за руку:

– Ти – ідеальна! Й привезла з собою мій порятунок! – міцно обійняв і пристрасно поцілував.

Вона горнулася до нього усією душею і тільки тоді Сашко зрозумів, за втратою, що здавалася йому руйнівною і нещадною, він навчився розрізняти істинне від бажаного, справжнє від удаваного, почуття від звички.

РЕКЛАМА

Читати далi

Також цiкаво:

Close