ЖИТТЯ

«Я знала, що я не її дочка, але мовчала, а знаєш чому?»

Моя свекруха 20 років тому пережила жахливу трагедію. Вона гуляла з донечкою, а коли на декілька  хвилин відвернулася від неї і розмовляла з подругою, крихітка зникла, пише Realproofs.

Їй тоді всього було 4 рочки. Я уявляю, що відчувала моя свекруха тоді. Вона мені говорила, що тоді їй хотілося одного – померти. Однак у неї була сім’я, так що вмирати не можна було …

Після цього випадку свекруха моя тільки те й робила, що говорила про свою доньку. Чоловік теж згадував про неї, ділив горе матері.

РЕКЛАМА

Десь рік тому сталося диво! Сидимо ми на кухні з чоловіком, тут чуємо, як свекруха моя кричить від щастя у  вітальні. Вона побачила по телевізору свою дочку.

Це був сюжет новин, в якому розповідали, що знайшлася дівчинка, яка втратила свою матір багато років тому. Її сильно побили, і вона втратила пам’ять. Потім вона жила в дитбудинку і нічого про себе не пам’ятала.

Я не можу сказати, як свекруха моя зрозуміла, що це її дочка, але її материнське серце буквально вибухало від радості. Ми поїхали і знайшли цю дівчину, привели її додому. Вона була занадто худою, слабкою і блідою. Виявилося, у неї були серйозні проблеми зі здоров’ям.

Єлизавета Петрівна так за нею доглядала, що вона  одужала через декілька  місяців! Мати не спала ночами, сиділа поруч з ліжком дочки і тримала її руку. Вона так сильно переживала за здоров’я дочки, що сама незабаром захворіла.

Але мій свекор не міг ніяк повірити, що ця дівчина дійсно їхня дочка і вирішив провести аналіз ДНК. Результат був таким, як і припускав він. Вона не їхня дочка. Але дружині він говорити нічого не став.

Незабаром дівчині потрібно було зробити операцію. Мати проводила її в операційну з гіркими сльозами. Операція пройшла вдало, хвороба залишилася позаду.

Через тиждень ми всі дружно приїхали додому. Та й свекор після того, як дізнався правду. Уже й не хотів порпатися  в житті дівчини. Ну не виганяти ж її з дому, все одно свою не знайдемо …

Все було розкішно, тільки ось свекруці мойї різко стало погано. Поки ми викликали швидку, її не стало …

Після похорону Катя підійшла до мене і сказала:

– Знаєш, Олю, я знала., Що вона не моя мати. Просто я мовчала. В її очах було стільки щастя, коли вона мене обіймала. Я не могла розбити її серце і сказати, що я не її дочка … У мене ніколи нікого не було. Я, як себе пам’ятаю, була в дитбудинку, просто через хворобу я втратила якось пам’ять, саме тоді мені сказали, що вона моя мати …. Я повірила. Але пам’ятаєш той пікнік біля річки. Я тоді все згадала, але вона прийшла обняла мене і покликала їсти сливи. Я не могла нічого їй сказати …

– Катю, ти просто молодець. Ти подарувала їй щастя, вона померла з думками про те, що повернула свою дочку і вилікувала її …

РЕКЛАМА

Читати далi

Також цiкаво:

Close